Юлія Левченко: “Стабільність — більший показник майстерності, аніж персональні рекорди”

Юлія Левченко — українська стрибунка в висоту, віцечемпіонка світу-2017 та перша гостя нового подкасту “Гливинський Pro Sport”. Під час світової першості 2017 року легкоатлетка двічі за фінал покращила особистий рекорд: подолала позначки у 1.99 та 2.01 м. У 2019-му ж Юлія стрибнула найвище у своїй кар’єрі — на 2.02 м.

З 2021 до 2024 року включно двометрова висота не підкорялася Левченко. Однак у сезоні-2025 атлетка показала стабільні результати, вперше за пʼять років подолавши позначку у 2 метри. Спортсменка знову здобула титул чемпіонки України та кваліфікувалася на чемпіонат світу в Токіо, де посіла п’яте місце у фіналі. Так, після кількох невдалих сезонів відновлення стабільності та повернення у топ-групи світового рейтингу 2025 рік став для Юлії Левченко особистою перемогою. 

Про що саме йшлося у новому інтервʼю спортсменки — читайте у матеріалі.

Про зміни у сезоні-2025

Після сезону-2025 Юлія виклала пост на свою сторінку в Instagram, у якому розповіла, як почувалася протягом останніх кількох років, і як змогла вийти з цього стану.

“Це був своєрідний пост-відповідь, тому що дуже багато людей почали ставити питання «А що? А як? А чому?», хотіли, щоб я розкрила якісь там секрети, чому вийшло цього року. Натомість секретів не було, і я просто подумала, що краще сформувати одну якусь відповідь для всіх, поділитися нею в соцмережах”, — пояснила Юлія в інтервʼю.  

“У мене не було дуже багато можливостей аналізувати [свій стан протягом сезону]. Я просто робила те, що робила, і тільки в якийсь момент, коли люди почали на мене накидатися, я подумала «Так, дійсно, чому так от відбувалось?». Я сподіваюся, що така змістовна відповідь допоможе комусь, хто також зараз переживає якісь кризи”, — додала спортсменка.

Про суперництво і дружню атмосферу у секторі

Рефлексивний допис Юлії прокоментували кілька титулованих світових спортсменів, серед яких і австралійська стрибунка в висоту Нікола Оліслагерс — чемпіонка світу-2025 та срібна призерка Олімпіади-2024. Левченко пояснила, де проходить межа між суперництвом та дружніми стосунками з іншими атлетками.

“Супердружня атмосфера спостерігається найбільше у стрибках з жердиною у чоловіків. У стрибках у висоту теж, але більше у хлопців. Дівчата все ж таки самі по собі закриті в усіх видах. Проте світ змінюється. У нас, приміром, неконтактний вид спорту, тож виходити й злитися на когось просто немає сенсу. Це більше забиратиме в тебе енергії, ніж дає”, — розповіла Левченко.

“Навіть якщо говорити про бокс, то там кажуть, що головне, аби суперник не вивів тебе на емоції. Ти маєш зберігати голову холодною, бо якщо ти почнеш агресивно махати кулаками, то, з однієї сторони, все правильно, а з іншої — ти вже себе не контролюєш”.

“Тут те саме: ми всі прийшли сюди стрибати у висоту, хочемо розширити наші кордони, любимо спорт, та, все ж таки, головна перемога. Має бути конкуренція, азарт, але не злість”, — зазначила атлетка.

Про стабільність у стрибках у висоту

Кажучи про особисті рекорди, які Юлія встановлювала протягом сезонів 2017- 2019 років, спортсменка відзначила, що зараз вже не орієнтується на показники.

“Я думаю, що кожен хоче покращувати свої особисті [рекорди], але коли ти вже виходиш на певний рівень, то це не є пріоритетом. Тут вже головне, щоб в тебе була стабільність. Для високого рівня саме це є показником майстерності, а personal best — вже як приємне доповнення. Якщо ти вийшов на цей рівень і тримаєшся на ньому, то тоді тобі легше замахуватись на свої персональні рекорди”, — сказала Юлія.

Про невдалу Олімпіаду-2024

На Іграх 2024 року у Парижі, за словами самої Левченко, вона зробила першу у своєму житті “баранку” — не взяла першу ж висоту у 1.83 метра. Спортсменка пояснила, як почувалася олімпійського сезону та чому, на її думку, виступ склався саме так.

“В мене просто не складався якось літній сезон. Те, що я писала у пості про відповідальність — що не встигла відновитися фізично, психологічно — [це все було]. Якщо чесно, треба не боятись робити паузи, бо на мене тисло, що це Олімпійські ігри та треба їхати, готуватись. Можливо, не треба було взагалі на них їхати, й нічого такого страшного б не сталося”, — поділилася думками Левченко.

“Коли я їхала на чемпіонат України минулого року, я була впевнена, що це мій останній старт, і я завершую сезон. Проте це також були відбіркові змагання на Олімпійські ігри, і я взяла призове місце. Я не хотіла їхати, але мені почали говорити: «Юлю, хто відмовляється від Олімпійських? Може, ти пожалкуєш потім, а так — поїдь, спробуй свої сили. Ти будеш знати, що зробила все, що могла, — згадала атлетка.

“Я вийшла на Олімпійські ігри та просто хотіла піти. Я навіть не зрозуміла, що на арені. Я вийшла, [зрозуміла, що] мені тренер щось говорить, а потім каже: «Я бачу, що ти мене не чуєш. Ти вилетіла просто, десь там блукаєш у своїх думках і все»”.

Про допінг та самосвідомість

Кажучи про допінг, Юлія усвідомлює, що контроль за вживанням будь-яких медикаментів є повністю відповідальністю спортсмена. Слідкуючи за своїм здоровʼям, Левченко самостійно перевіряє препарати, а радше — уникає їх, покладаючись на “домашні методи”.

Спортсменка наголосила на презумпції “винності” у справах допінгу, коли спортсмен, якого “ловлять” на заборонених речовинах, має довести, що він їх не уживав. Тож атлетка зазначила, що краще свідомо до цього не доводити, відвідувати семінари та постійно моніторити оновлення у правилах.

“Це дуже страшна тема насправді, тому що якби в спорті був лише юнацький вік — це одне. А так ми у стрибках вже, хто мого віку, досить довго, тож коли в тебе спортивна кар’єра професійна і ти дорослішаєш, то можуть бути травми або хвороби”, — пояснила Юлія.

“Може ставатися дуже багато непередбачуваних подій. І це страшно, бо здається, що ти наче вже все [з досвіду] знаєш, а насправді, коли трапляється щось нове, думаєш: «Так, а як мені діяти в цій ситуації?»”.

Інтерактив з фото та відео

Під час випуску ведучий Олександр Гливинський та Юлія Левченко також пригадали найяскравіші моменти карʼєри спортсменки зі світлин та відео окремих стрибків та змагань. При цьому Юлія наголосила, що багато не передивляється старих виступів, а більшості взагалі не памʼятає.

“Насправді, я хочу сказати, що коли змагання проходять добре, то ти взагалі не пам’ятаєш, що відбувалось. Тобто якщо ти вийдеш з сектору і тебе запитають, з якої спроби ти щось стрибнув, ти можеш одразу не згадати без протоколу. І це тоді, коли в секторі все розумів. Проте так воно спрацьовує, у тебе дуже мало часу думати, все тут і зараз. Ти просто відключаєшся від іншого світу і поринаєш у змагання”.

Повний випуск подкасту з Юлією Левченко дивіться на YouTube-каналі “Гливинський Pro Sport” за посиланням.